у глибині душі

1) серце

2) душа, серце

3) почуття, любов, кохання

4) мужність, сміливість, відвага

5) центр, серцевина, ядро, середина

6) суть

7) розум, інтелект

8) шлунок

9) тех. сердечник

10) pl чирва

* * *

1) серце

2) серце

3) почуття, любов, прихильність

4) мужність, сміливість, відвага

5) середина; серцевина, ядро

6) суть, сутність

7) pl; кapт. чирва, червова масть; кapт. карта червової масті; серденько, серце ( фігура або предмет у вигляді малюнка на карті червової масті)

8) icт. розум, інтелект

9) icт. шлунок

10) тex. сердечник

1) завиватися в качан (про капусту, салат; heart up)

2) бyд. заповнювати (порожнини, проміжки між плитами; heart in)

3) icт. брати близько до серця; запам'ятовувати

4) icт. підбадьорювати, надихати

1. n

1) дно; днище; низ; нижня частина (чогось)

2) сидіння (стільця); сідниця, зад

3) підводна частина корабля

4) судно (торговельне)

5) суть, основа; підвалина, фундамент; засада

6) задня частина штанів

7) запас життєвих сил; витривалість; міцність

8) причина

9) ложе ріки, річище

10) мет. під, черінь

11) текст. фунт, протрава

12) pl тех. осад, гуща; осадок, поденки

13) корпус (плуга)

14) амер. низина, долина (річки)

15) тех. букса

2. adj

1) нижній, найнижчий

2) останній, крайній; що знаходиться на дні

3. v

1) прилаштовувати дно (низ, сидіння)

2) торкатися дна; вимірювати глибину

3) шукати причину; добиратися до суті; вникати, розуміти

4) обґрунтовувати, ґрунтувати (ся); будувати, засновувати (на — on, upon; звич. pass.)

* * *

1) низ, нижня частина; кінець

2) суть, основа

3) дно (моря, ріки, озера)

4) дно, днище

5) мop. днище; підводна частина корабля; судно ( торговельне)

6) сидіння ( стільця)

7) зад; задня частина штанів

8) запас життєвих сил, витривалість; міцність (людини, коня)

9) ложе ріки, річище

10) бyд. основа, фундамент; метал. під; гeoл. постіль, ґрунт; підстильна порода

11) басові або баритональні інструменти в оркестрі

1) нижній, найнижчий; останній, крайній

2) який знаходиться на дні, донний

3) який служить причиною; який лежить в основі

1) прилаштовувати дно, низ, сидіння

2) торкатися дна; вимірювати глибину

3) добиратися до суті, шукати причину; вникати, розуміти

4) (on, upon) pass базувати, обґрунтовувати; давати обґрунтування; базуватися, ґрунтуватися

5) тex. ґрунтувати

потайки, потай, таємно, потаємно, тайкома, крадькома, криткома, нишком. Втайне от кого - потай кого.

* * *

1) прива́тний, особи́стий

2) само́тній, відлю́дний

3) що не є держа́вним службо́вцем, що не обійма́є офіці́йної поса́ди; неофіці́йний

4) тає́мний, конфіденці́йний

5) рядови́й ( про солдата)

1) рядови́й

2) pl розм. стате́ві о́ргани

3)

Вернадський, Володимир Іванович (1863, Петербург - 1945) - укр. вчений-натураліст і мислитель-енциклопедист, заснував вчення про біосферу і ноосферу, генетичну мінералогію, геохімію; теоретик наукознавства і організатор науки; провідний співзасновник і перший президент УАН (1918 - 1921) З. акінчив природниче відділення фізико-математичного ф-ту Петербурзького ун-ту (1885). Викладав у Московському ун-ті(1890 - 1911); від 1911 р. - у Петербурзі. Від 1918 р. - перший "голова-президент" УАН. Ще за життя - один із визнаних лідерів світового природознавства. За В., наука про природу є водночас і наукою про людину. У методології поєднував позитивістське надання переваги фактові й експерименту із філософським осягненням локального в контексті глобального, частини - через призму цілого, конечного - у зв'язку з безконечним. Був філософом у науці і вченим у філософії. Усвідомлював себе реалістом і філософським скептиком. Саму людину, вид homo sapiens В. розглядав не як остаточний, а як проміжний, перехідний до принципово іншого, розвиненішого виду. Цікавився філософією голізму, ідеями Вайтгеда, давньоіндійськ. філософсько-релігійними вченнями. На офіційно-ідеологічному рівні стверджував думку про примат науки над філософією Х. оч атеїстом В. не був і в глибині душі вважав себе "глибоко релігійною людиною", відчував релігію "як найглибший прояв особистості". Релігійність В. гностична, а не церковно-конфесійна. У науковому світогляді В. домінувала тенденція до осягнення хімії, біології та науки в цілому як геологічно-планетарних феноменів. Розробив учення про біосферу як особливу геологічну оболонку Землі; розкрив її структуру й динаміку; обґрунтував фундаментальний висновок про докорінну відмінність живого від неживого, а відтак - про неможливість виникнення одного з іншого. Найголовнішою у філософській творчості В. є ідея переходу біосфери в ноосферу. Розробляючи концепцію біосфери, ввів поняття "жива речовина" як сукупність живих організмів. В осмисленні цього феномена дійшов наступних висновків: 1) жива речовина є носієм і продуцентом біохімічної енергії; 2) поява homo sapiens та розвиток суспільства привели до нового формоутворення зазначеної енергії - "енергії людської культури", або "культурної біогеохімічної енергії", як геологічної сили і визначального чинника в геологічній історії планети; 3) ця біохімічна й соціальна енергія розуму (насамперед, наукової думки) та серця людини є рушієм перетворення біосфери в ноосферу, "царства живої речовини" - в "царство розуму". Виникнення ноосфери В. пов'язував, зокрема, з виходом широких народних мас на арену творення історії, з демократизацією державного ладу. Відмежовуючись від сталінського тоталітаризму, разом з тим В. рішуче відхиляв найзвабливіші пропозиції від західних ун-тів про еміграцію. Майбутнє пов'язував не з соціалізмом чи капіталізмом, а із ноосферною спільнотою збратаного людства. Всупереч реаліям сталінізму, наполягав на незамінності кожної окремішної людини, на незборимій силі вільної наукової думки.

[br]

Осн. тв.: "Біосфера і ноосфера" (1989); "Наукова думка як планетарне явище" (1991); "Жива речовина і біосфера" (1994); "Публіцистичні статті" (1995); "Про науку". У 2 т. (1997); "Декілька слів про ноосферу" (1944).

Вишеславцев, Борис Петрович (1877 1954) - рос. філософ. Висланий із Росії у 1922 р. Разом із Бердяєвим заснував ж. "Путь" (Париж, 1925) і був його співредактором. В. як мислителя відзначають здатність до сміливого філософського синтезу і принципове уникання безумовних визначень та закінчених текстуальних викладів: найвищу цінність для нього становить вихід за межі свідомості, "транс" в Абсолютне. В. стверджує неможливість охопити Абсолютне в поняттях: сфера метафізики - "вся таємнича безмежність, що розгортається в інтуїції". Ця ідея становить підґрунтя пошуків В. у галузі етики і філософської антропології. Недосконалій моралі закону, яка звернена лише до людської свідомості, В. протиставляє етику благодаті, що сягає глибин підсвідомого. Визнаючи заслуги Фройда у розкритті еротичної природи підсвідомого, але слідом за Юнгом й Адлером, не задовольняючись вузькістю й однобічністю його розуміння лібідо і сублімації, В. протиставляє йому вчення про ерос і сублімацію, що спирається на платонівську і східнохристиянську містичну традицію. Потяг душі до збагачення її сутнісних сил ерос сублімує, перетворює нижчі підсвідомі прагнення у вищі, одухотворюючи і просвітлюючи їх до рівня обожування С. ублімація еросу здійснюється через трансценденцію, ставить людину в залежність від Абсолюту. Ця залежність має позитивний сенс, бо рятує людину не тільки від жахливої самотності у світі, а й від замкненості у самій собі, і забезпечує, зрештою, можливість "вільного трансу, вільного виходу у вільний простір Абсолютного". В останніх працях В. постає як історик рос. філософії, критик марксизму і соціальний філософ, рішучий супротивник тоталітаризму і проповідник вищих, релігійно-моральних цінностей, служіння яким вважає єдиною запорукою подолання бездуховності культури індустріальної доби.

[br]

Осн. тв.: "Етика Фіхте" (1914); "Етика перетвореного Еросу" (1931).